"Покращення" добралося й до білоцерківської швидкої допомоги

Нещодавно у Білій Церкві відбулися збори трудового колективу колишньої станції швидкої допомоги. Сьогодні вона, згідно з реформою, називається «екстрена допомога». З початком втілення реформування в життя у пресі почали з’являтися повідомлення про те, що за прорахунки чиновників люди почали розплачуватися життям. Але на самому початку зібрання говорили не про наболіле, а про роботу в минулому році. Керівник служби Володимир Семенченко зазначив, що було здійснено понад 49000 виїздів, надано допомогу 49007 особам. При цьому у 94,6% випадків «швидка» доїжджала до хворого за 10 хвилин. Доставлено у лікарню 12302 особи, у травмпункт – 316. З них госпіталізовано 9985 осіб. На жаль, 310 чоловік померло, з них у присутності лікарів – 52.

Нагальною проблемою Володимир Афанасійович назва відсутність достатнього фінансування. Так, у минулому році на ремонт автомобілів було виділено 176000 гривень, а на нинішній рік передбачено… 4800 грн. Дійшло до того, що водії «швидкої» власним коштом відновили автомобіль марки «Ford», але гроші їм за це не повернули. Це при тому, що найбільш сучасні автомобілі були передані на «невідкладну допомогу». Про надійність автомобілів «Газель» можна складати анекдоти і страшні казки. Якось, проходячи повз гараж невідкладної допомоги, автор помітив стертий протектор на шинах карет. Також є великий сумнів, що на колесах автомобілів стоїть зимова гума (нещодавно стався випадок, коли через десятисантиметровий сніг «швидка» не могла рухатися двором житлового будинку).

Далі слово взяв голова профспілкового комітету, фельдшер Віктор Євтушенко. У своєму дотепному виступі (недарма відомий поет-гуморист) він проаналізував роботу «швидкої» і вказав на складнощі при переході на нові форми роботи. Зачепив Євтушенко і довгі судові «розборки» між адміністрацією станції і водіями («дісталося» тут як Семенченку, так і начальнику управління охорони здоров’я Білоцерківської міської ради Анатолію Рогову), а також неправомірні, на його думку, дії керівництва, яке складало списки на скорочення персонал. Такі процеси ніяк не сприяли продуктивній роботі усіх працівників станції, адже у колективі панувала нервозність. Також Віктор Євтушенко загострив увагу на тому, що водії після реформування втратили у заробітній платні від кількох сотень до тисячі гривень. Тож про радість від виконуваної роботи мова вже не йде.

Тим часом на зібрання приїхав Анатолій Рогов, який перед тим був учасником круглого столу, присвяченого реформуванню галузі. Коли він підійшов до мікрофона, то склалося враження, ніби його позицію можна сформулювати так: «Я д’Артаньян, а ви у бруді копирсаєтеся». Хоча Рогов тепер і не є начальником над людьми, які сиділи у залі, та все одно жити їм у одному місті. У відповідь на слова профспілкового лідера пролунали наступні фрази: «Колектив працює все гірше і гірше. Так не можна, адже ніхто не знімав з вас відповідальності за здоров’я людей. Я бачу, як ви виїжджаєте на виклики. Ви прийшли сюди заробляти гроші, то цього не буде. Так і знайте! (як мінімум, дивний спосіб стимулювання медиків до продуктивної праці, чи не так?)». Наостанок В. Рогов порадив присутнім більше думати про роботу, а не «…запрошувати журналістів і влаштовувати шоу».

Але реформа у стилі «навались, штовхни, а далі само піде» не дала результатів. Хтось має відповідати за «пробуксовки» і, не дай Боже, смерті людей. Якщо за допомогою журналістів будуть висвітлюватися та усуватися недоліки у роботі «екстреної допомоги», то ми, журналісти, готові побути шоуменами. От тільки з «шоу-реформ» народ не сміється, а гірко ридає.