Звіт голови ПК ППО філіїКЗ КОР " КОЦЕМД та МК " "БСЕМД"В.А.Євтушенка за пророблену роботу в період з 2010 по 2015 рр.

Найпершими кроками ПК було намагання зробити незалежну профспілку.

Вже залишилися позаду установчі збори та збір необхідних документів. Але на заваді стала протидія тодішнього головного лікаря Фещенко Т.А., яка цілком протизаконно не надала одного-єдиного і останнього документу – гарантійного листа.

     Першопричиною створення незалежної профспілки було бажання змінити не лише назву організації, а її функцію, яка насправді відповідала б своєму покликанню – наданню правового захисту пересічним платникам внесків. Надалі працювати в тій задушливій і застарілій системі було вже неможливо.

    При тодішньому керівництві існування незалежної профспілки на станції було нереальним. Реалізація задуманого проекту не могла відбутися в правовій площині. Тому нами було прийняте єдиноправильне рішення – відкласти ідею створення незалежної профспілки до слушної нагоди. Дочекатися того часу, коли головний лікар буде допомагати створенню незалежної профспілки, а не боротися з нею.

    Хоч до кінця реалізувати задумане нам тоді не вдалося,але своїми серйозними намірами ми змусили чиновників кардинально поміняти відношення до нашої ППО, що й показала подальша співпраця.

    Другим напрямком нашої роботи в перший робочий рік стала запекла боротьба ПК з ‘’безпрєдєлом’’ тодішньої адміністрації. Найперше, що ми  досягли, це – суворо заборонили  вимагання коштів з працівників на подарунки чиновникам різних рангів. Згадуєте про тодішнє існування  т.зв. ‘’обязаловки’’– з кожної зміни по 1000 грн на черговий подарунок комусь із адміністрації ? 

    Незабутньою боротьбою ПК з Фещенко була війна за кімнату прийому їжі для працівників, яку вона знищила на третьому поверсі. Сама ж пані обідала в підготовленому  підвальному приміщенні, доки для неї проводили закритий від очей спецремонт в приміщенні колишнього нашого буфету. Добре пам’ятаємо , як вона клялася, що більше буфету для працівників ніколи не буде. Насправді вийшло все навпаки: буфет є, а її, слава Богу, вже немає !

    Ще свіжі в пам’яті навмисно зачинені туалети на другому поверсі, а натомість на третьому в цей час відбувалася реконструкція адміністративного туалету за величезні по тим міркам кошти.

    Профспілковому комітету навмисне створювали нестерпні умови, щоб ми не мали можливості контролювати витрату коштів адміністрацією зі спецрахунку, не давали ознайомлюватися з бухгалтерськими звітами, закривали доступ до інших господарських документів… Як виявилося пізніше, для цього в них були вагомі причини, аби ми менше знали про адміністративні правопорушення. Адже стільки приховувалося злочинів, що того матеріалу, про який ми тільки здогадувалися, було цілком достатньо для відкриття не однієї кримінальної справи !

     Невже можна забути пережите нами самоуправство Фещенко під час поборів з працівників у вигляді надуманих штрафів та небачене призначення нею розмірів отих коштів?  Коли ПК припер її до стіни, то вона була вимушена дещо повернути людям.  А як можна забути і про той нескінченний потік людських грошей, за які працівники станції з власних кишень купували лампи, швабри, миючі засоби, господарські та будматеріали тощо?  При цьому все куплене за людські кошти оприбутковувалося бухгалтерією як закупка адміністрацією, а тоді списувалось як  витрати станції, а вивільнені кошти були чистим прибутком адміністрації. Тому недаремно Фещенко часто вимагала додавати до куплених товарів ще й чеки з магазинів чи автозаправок.

  Мабуть потрібно геть чисто втратити пам’ять, щоб забути ту дикість, коли пані Фещенко забороняла навіть прилягти на ліжко чи відпочити в кімнатах між викликами в 40⁰ літню спеку, не дивлячись на рекомендації МОЗу влаштовувати адміністраціями закладів т.зв. ‘’сієсти’’, аби робітники не втрачали свідомість під час роботи в цей час. Навіть за такий непослух шельма карала надуманими штрафами від 50 до 100 грн.

    Це були далеко непоодинокі кричущі факти порушень і КЗпП, і Колективного договору !  Але про це залякані працівники боялися відкрито говорити через жорстоке переслідування аж до звільнення з роботи. Скрізь були розставлені сексоти та підлабузники, які наввипередки намагалися прислужитися  ‘’ цариці ’’  Тетяні !  Дуже скоро колектив перетворився в слухняну отару, перебуваючи під цілковитою диктатурою самодурки.  Численні звернення до начальника управління охорони здоров’я міста Рогова А.В. та до голови міської профспілки Кошевич Т.С. ніяких позитивних результатів не дали.  Лише пізніше ми зрозуміли,  що всі ці  ‘’ герої ‘’  були з одного поля ягодами. По суті, це була мафія, з якою ми вели непримиренну війну.

    В той непростий для нас час ми самотужки організовували створення хоч якоїсь більш-менш пристойної кімнати для прийому їжі. Була домовленість із колегами про те, щоб для цього в складчину відбудувати  кімнатку на другому поверсі. Бо на третій поверх Фещенко заборонила навіть ступати простим смертним, перетворивши його в оазу лише для працівників адмінланки та поважних заїжджих чиновників.  А в решти працівників були відібрані навіть елементарні умови для людських потреб.

    Пані Фещенко ціленаправлено та методично знищувала наш легендарний вокально-інструментальний гурт ‘’03’’, що стало неможливим проведення святкових заходів.

    З великими потугами нам таки вдалося організувати  дошку оголошень від ПК, хоч як не пручалася Фещенко.  З’явилась можливість висвітлювати власну інформацію та  проводити т.зв. правовий лікнеп, щоб люди  дізнавалися про свої права, які були нахабно відібрані в них тодішньою адміністрацією. Пам’ятаємо, як і в цій непростій ситуації не давали нам спокій фещенківські сексоти, як намагалися зламувати наш стенд, як бісилися від якоїсь нової і правдивої інформації про них. А сама Фещенко, порушуючи численні закони України, строго дозувала подану нами інформацію, грубо втручаючись у роботу ПК і часто-густо переслідувала інакомислячих її членів.

    2011 рік відзначився відкритою боротьбою ПК з колишньою головною лікаркою за права працівників станції.  Ми добре пам’ятаємо оту штучно створену обстановку нетерпимості до членів ПК. В тих умовах нам дійсно було дуже тяжко, але ми добре усвідомлювали: або ми переможемо,  або колектив ще довго не зможе працювати в правовому полі !   Не можу зараз не згадати і не подякувати моїм колегам, які проявили мужність і стійкість, які не зламалися, не прогнулись і не піддалися на умовляння тодішньої злочинної адміністрації.  І зараз я низько схиляю голову перед Беденком Євгеном Вікторовичем, Бартківським Вадимом Володимировичем, Господарчуком Валерієм Олександровичем, Оненко Галиною Федорівною, Степанцем Петром Миколайовичем та Ковтун Оксаною Олексіївною !        Щодо мене, то мені тоді довелося пережити і залякування фізичною розправою, і обляпування лайном вікон власної квартири, і підкладення різного непотребу у виїзну сумку, і непристойні написи на шафі для одягу тощо. Радий, що всі ми вийшли з тієї боротьби загартованими та сильнішими духом.

    А вже після проведеного оціночного анкетування, влаштованого на станції Роговим А.В., з’явилися перші паростки пробудження колективу, а  члени ПК зі ще більшим ентузіазмом продовжували боротися за кращу долю нашого колективу. Віру в нашу перемогу додала брошура, яку мене змусили випустити в світ обставини, через неможливість донести до колег річний звіт про роботу ПК.

    З гіркотою згадуємо ще деякі факти того часу:  за 4,5 роки правління пані Фещенко були звільнені з роботи  174 працівники, що склало 55% колективу;  небачених масштабів набули корупція, кумівство, шантаж, хабарництво, розкрадання державного майна, підробка документації… І все це вже мало неприхований характер.  З пальця виссані догани сипалися на працівників ледь не щодня. Доведені до відчаю люди, боялися виходити на роботу. Ніхто не був певен в тому, що зможе не втратити робоче місце ще до закінчення робочої зміни. Траплялися непоодинокі випадки примусу головною лікаркою дівчат до інтимної близькості із заїжджими чиновниками МОЗу.

    Кожна ланка установи була підпорядкована єдиній меті  --  побільше здерти з працівників штрафів та хабарів. За кожною такою ланкою стояли подільники Фещенко. Одним із таких був горезвісний Тупчій М.С., який займав посаду головного фельдшера.  Щомісяця  цей діяч підставляв липові чергування своїм друзям, за які ті незаконно отримували зарплату, розплачуючись із ним живими грошима.    Якось узявши для контролю лише деяких випадкових працівників, ми виявили і документально підтвердили понад 50 таких кримінальних епізодів.

    На совісті цих нелюдів десятки скалічених доль. Тільки сам Бог  знає скількох невинних людей вони звели в могилу і скількох поклали на лікарняне ліжко !

    Не дивлячись на масштабні розкрадання і незаконне призначення самим собі великих доплат, цим адміністраторам було і цього замало. Тому не соромлячись крали бензин, будматеріали, навмисне списували метал і розпродували як металобрухт із іще робочих агрегатів.  Навіть страшно уявити суму незаконно присвоєних коштів від неконтрольованої автостоянки на території станції, які безпосередньо йшли в кишеню Фещенко.  Спеціально для неї працювали т.зв. ‘’дієтмедсестри‘’, які, замість основної роботи, готували для цариці обіди.  А на її фазенді в с. Сорокотяги щосезонно принизливо горбилися наші працівники, котрі, втративши власну гідність, намагалися їй догодити.  А пані Фещенко просто п’яніла від влади та безнаказаності.   Хотілося б поцікавитися в  голови міської профспілки Кошевич Т.С., а де була в той час вона і очолювані нею члени Ради голів ПК ?  Хто-хто, а вони дуже добре знали про те, що в нас коїлося !

    Знаковим стало і те, що саме ми, а не міська профспілка, стали детонатором звільнення диктаторки Фещенко.  За нашою вимогою до міських властей врешті-решт її безславно витурили з роботи. Вона навіть під час звільнення встигла зганьбитися, коли з Тупчієм кілька днів поспіль виносила ящиками награбоване майно. І якщо ці нечестивці тоді не опинилися у в’язниці, то це не їхня заслуга, а наша недоробка і заступництво тих, з ким вона, очевидно, ділилася награбованим, перебуваючи в долі !

    З того часу в нас прижився такий постулат :  ‘’ головний лікар повинен служити колективу, а не колектив головному лікареві ! ‘’  Лише за таких умов може бути повне взаєморозуміння між адміністрацією та працівниками, а керівник закладу здобуде непідробний авторитет серед колег.

    В травні 2011 року ПК поставив вимогу перед новим головним лікарем Семенченком В.А. щодо негайної відбудови буфета на третьому поверсі.  Володимир Афанасійович із розумінням поставився до вирішення нагального питання. Але в той же час виявилося, щодо наших звернень, ні адміністрація станції, ні управління охорони здоров’я міста, ні міська профспілка не були готові допомогти нам фінансами. І якщо в перших двох дійсно були фінансові проблеми, пов’язані з хронічною кризою в державі, то позиція завжди грошовитої міської профспілки викликає непорозуміння й досі !!!

    Нам знову довелося засукувати рукави та ініціювати відбудову буфета. І знову в складчину працівники станції придбали нову кухонну плиту, а ПК, пожертвувавши черговою екскурсією, направив колективні кошти на придбання витяжки, електроприладів, термоса, посуду та іншого кухонного начиння.  Вкотре члени ПК зробили всю роботу за адміністрацію, яка була зобов’язана за власний рахунок відбудувати зруйноване попередниками приміщення.

    В червні 2011 року ПК започаткував створення ветеранської організації з числа колишніх наших співробітників. І з тих пір стало традицією залучати їх до святкових заходів на станції.

    Одночасно із цими подіями, Семенченко В.А. , за вказівкою Рогова А.В., своїм наказом заборонив водіям працювати за 24-годинним графіком чергувань, і це не дивлячись на очевидні порушення нашого Колективного договору.  ПК тривалий час дискутував із головним лікарем, доводив законні підстави для добового графіку, намагався мирним шляхом владнати розбіжності, але все виявилося марним.  Дивовижна впертість чиновників спонукала ПК до звернення в суд. Не варто зараз переповідати всі перипетії судових засідань, яких назбиралося аж 8 плюс 2 в Апеляційному суді Київської області.  Врешті ми блискуче виграли у тих, які постійно хизувалися, що, мовляв, ніколи не програють суди. Приємно було цим прикладом довести чиновникам, що сила закону залежить не завжди від блатів та хабарів. Порадував нас і колектив водіїв, які в тяжку годину зуміли об’єднатися заради спільної мети і досягли успіху !

    Але недаремно кажуть : одна біда не ходить, а ще й лихо за собою водить!       Влітку  того року почалася дореформена гарячка в нашій установі. Одна чутка змінювалась іншою.  Повним ходом ішли якісь підкилимні ігрища в адміністрації станції та в управлінні охорони здоров’я міста. Потай складалися списки працівників на звільнення.  Ніхто не знав чого очікувати від грядущих перемін. ПК зайняв категоричну позицію і налаштовував адміністрацію на безперспективність їхніх злочинних задумів. Члени ПК й нині не хворі на історичну амнезію, тому ми добре пам’ятаємо про тодішні наміри Рогова А.В. та Семенченка В.А. скоротити всіх жінок станції, 10 лікарів, усіх водіїв пенсійного віку та інших.  Трохи пізніше ми не дали згоди на звільнення по черговому списку, який було подано головним лікарем. Він просив нашого підтвердження на скорочення 33,5 посад молодших медсестер,  5,0 посад вартівників, посаду сестри-господарки та посаду начальника цивільної оборони в зв’язку з реорганізацією.  ПК зреагував миттєво, підготувавши листи-звернення до чиновників різних рангів із попередженням про небезпеку такого кроку. Навчені судовими тяганинами із нами, чиновники відразу ж дали задній хід і більше не наважувалися скорочувати штати.   Як не прикро вкотре згадувати членів Ради голів міської профспілки на чолі з Кошевич, та заради правди хочеться знову спитати їх : а де ж вони перебували в цей важкий для нашого колективу час ?  Мабуть на іншій планеті і нічого не знали про реформування нашого закладу !  А ми, як завжди, виявилися на передовій сам-на-сам із нашими проблемами !

    Щодо  т.зв. реформування, то воно носило хаотичний,спотворено-варварський і непідготовлено-непродуманий характер. Воно супроводжувалось непоінформованістю, а профспілка взагалі була усунута від будь-яких переговорів. Громадянин Алєксеєнко перевершив у беззаконні всіх реформаторів України, змусивши обманним шляхом більш як 300 чоловік нашого колективу власноруч написати заяви на звільнення по переводу незрозуміло в яку організацію !!! Якби ж то міська чи обласна профспілки були на своєму місці і вчасно прислали б на оті збори фахового юриста, то такого  самоприниження  ми не допустили б !  Але і ця трагедія нічого не навчила профспілкових бонзів, які  лише добре навчилися рахувати наші внески ! На отих доленосних зборах по-алєксеєнковськи протягом всього двох годин ми втратили: додаткові дні щорічних відпусток,  25% доплати водіям за ненормований робочий день, а всі працівники  --  грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток тощо. Натомість набули довгі місяці тривалих судових засідань через ряд порушень законодавства України  ‘’ хазяїном ‘’  КЗ КОР ‘’КОЦЕМД та МК’’.

Виключно зусиллями членів ПК восени 2012 року були проведені святкові заходи приурочені 50-літтю Білоцерківської СШМД. Великою нагородою для нас за титанічну працю по організації свята стала можливість живого спілкування з нашими ветеранами в приміщенні станції подалі від чиновників, які вирішили святкувати окремо від колективу. І що з того, що це свято організували саме члени нашого ПК, а не адміністрація, управління охорони здоров’я чи  недієздатна  міська профспілка ?  Головне, що це свято ми робили не для них і не задля галочки, а для себе і для наших дорогих ветеранів! До речі, і тут адміністрація вчергове  проявила свою чорну невдячність, навіть не подякувавши  членам ПК за проведення підготовчих робіт до свята, жодним словом не згадавши ПК, ніби нас взагалі не існує, не запросили голову ПК на сцену для вітального слова, а всю проведену роботу приписали, звичайно,собі.

    В той непевний  час  лжереформування по-алєксеєнковськи  багато наших водіїв втратили робоче місце через гостру нестачу автомобілів. Але ПК не дозволив адміністрації  звільнити зайвих водіїв, умовивши інших тимчасово перейти на 0,75 ставки. Так само ми не дозволили звільнити  ще 14 працівників техперсоналу, яких уже попередили за два місяці про скорочення їхніх посад.

    Чисельні порушення КЗпП та Колективного договору з боку гр. Алєксеєнка  змусили нас звернутися до суду. І тільки навесні 2013 року нарешті прокинулася голова міської профспілки, згадавши про свої безпосередні обов’язки.  Їй довелося відстоювати не стільки права водіїв,  а -- доводити законність існування самої профспілкової організації.   Хоча всім зрозуміло, що цю роботу мав би робити фахівець юриспруденції , а не Кошевич. Лише за 2013 рік ми тричі зверталися в міськрайонний суд і 6 разів у Апеляційний суд Київської області.

    Паралельно із судами, ПК увесь рік звертався листами в прокуратуру міста та на урядову лінію з причин порушення законодавства головним бухгалтером станції Корнієнко П.В., адміністрацією та начальником УОЗ Роговим А.В.  4 рази ми зверталися до обох Міністрів охорони здоров’я України, доки не призначили урядову комісію.  Були звернення до Народного депутата України  Тарасюка Бориса Івановича, а той, в свою чергу, подавав запити на розгляд правопорушень у нашому закладі  в комітети ВР, в Генеральну прокуратуру України та в Держінспекцію з питань праці.

    Щодо судових суперечок між колективом водіїв і гр. Алєксеєнком , які непомітно перетекли в 2014 рік,  то  варто нагадати, що вони мали свою драматургію аж до глибокої осені. Щоб не переповідати перипетії судових дебатів, то  бажаючим ознайомитися з ними безпосередньо -- варто пошукати їх на нашому сайті в інтернеті. Окрім цього, весь хід судочинства ми своєчасно висвітлювали на дошці профспілки. За 2014 рік відбулося 7 засідань в міськрайонному суді та 3 в Апеляційному суді Київської області.

    На власному досвіді ми переконалися в тому, що живемо в такій державі, де крадіжка гаманця вважається злочином, а крадіжка мільйонів вважається бізнесом !  Нажаль  суди вищих інстанцій не підтримали ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду, який (на нашу думку !) виніс справедливе рішення на користь водіїв і зобов’язав гр. Алєксеєнка відповідати по закону за свої злочинні дії.   Уявляючи масштаби правопорушень законодавства України громадянином Алєксеєнком, то, образно кажучи, він цинічно зґвалтував і Кодекс законів про працю, і чинний Колективний договір.

    В площині наших можливих причин програшу в київських судах ми вбачаємо наступні : по-перше, це -- добровільна згода працівників станції власноручного написання заяв на звільнення по переводу ; по-друге, це  -- ненадання нам фахового юриста міською та обласною профспілками, що є грубим порушенням ряду статей Статуту профспілки. Маючи чисті мільйонні прибутки за останні 5 років, жодна з вищестоящих профспілок не забажала витрачатись на юридичний захист наших працівників !  Практика показала, що для цих держиморд головне не захист пересічних членів профспілки, а -- жадоба до наживи за рахунок простих членів ППО !!!

    Протягом 2014 року ПК активно співпрацював з новим головним лікарем Ужвієм М.М. Вчасно вирішувалися нагальні питання, відмічалося добре взаєморозуміння між головою ПК та керівником станції, що сприяло налагодженню трудової дисципліни в колективі.  Перебуваючи в конструктивній опозиції до адміністрації за визначенням, ПК нині задоволений співпрацею з нею.

    Нажаль такого не можна сказати про нинішні взаємовідносини між нами та міською профспілкою !  Протягом останніх років члени Ради, по суті, перетворилися на закрите акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю ‘’Кошевич і К⁰’’. Сучасна реальність уже не може переварити цей артефакт в 21 сторіччі. Голова міської Ради профспілки працівників охорони здоров’я сама являється плодом радянського виховання, гальмом перебудови, не здатна до нових дій, думок та й виживання в новому тисячолітті. Це – як давня річ, яку викинути шкода, а нести за собою тяжко. Це – як валіза без ручки !   Але й це було би  півбідою, якби цей непродуктивний елемент ще й не видавав би дурних вказівок і не керував би людьми в пострадянському затхлому стилі !  Наче десь витягли із комірки старезну річ, обтрусили від нафталіну і подали для вжитку.  Яка користь від ‘’мертводіючої‘’ керівниці, котра майже абсолютно не здатна продукувати нові ідеї, не є сучасним менеджером, не спроможна виконати бодай елементарні функції,покладені на неї Статутом профспілки ?

    Якби вам довелося чути оті самовихваляння Кошевич на загальноміських звітно-виборних зборах, то певно ви побачили б над її головою святий ангельський німб. Тільки хвора людина не здатна до самокритики, або ж вкрай безсовісна особа, позичивши не в одного Сірка очі !  Отак під загальне  ‘’одобрямс’’ підготовленої кліки Кошевич знову пролізла на посаду голови на чергову п’ятирічку ! Як ми вже писали в зверненні до неї,  ці ганебні  т.зв.  ‘’вибори’’  стали  контрольним  пострілом  по профспілці медпрацівників міста !!!

    Низка порушень Статуту вищестоящими профспілками спонукала нас звернутися до голів міської та обласної профспілок. І що ви думаєте ?... На жодне із поставлених запитань ми не отримали відповіді ні на загальноміських зборах, ні в будь-який інший спосіб по цей час!

    Ми довго терпіли бездіяльність міської профспілки, але терпець увірвався тоді, коли Кошевич умовила голову обласної профспілки Початовського О.І. не надавати нам кошти на випуск книги ‘’ Історія Білоцерківської станції швидкої медичної допомоги’’. І це при мільйонних чистих прибутках обох організацій за рахунок наших членських внесків за останні 5 років !!!   Ми сподівалися подарувати ці книги нашим ветеранам та всім працюючим колегам безкоштовно. Та не судилося через жадобу до наших грошей профспілкових бонзів.  Довелося знову застосовувати звичний метод – випускати книгу в складчину за рахунок тих працівників і ветеранів, які забажали мати цей фоліант у власній бібліотеці.

    А тут ще й невчасно пані Кошевич ні з того, ні з сього, приспічило похизуватися перед обласним керівництвом, провівши в усіх ППО міста дочасні перевибори !  Причому без будь-яких аргументованих пояснень.  Звичайно ми відмовилися від таких надтермінових перевиборів у нашому колективі. Натомість цілком протизаконно члени Ради на чолі з пані Кошевич вирішили помститися,позбавивши наших 4 делегатів і голову ПК конституційного права голосу на міських зборах. Саме на тих зборах, на яких для неї без будь-якої альтернативи вже приготували таке омріяне крісло голови.

    Але вони ніколи не зможуть забрати в нас право самовизначення і самоповаги !!!

    Безумовно ми не залишилися в боргу і зробили тотожні висновки. А саме, рішенням ПК ми позбавили права голосу в нашому колективі тих, хто ганебно голосував за таке ж рішення щодо наших колег. Віднині вони на якісь вказівки не можуть мати морального права.

    Підсумовуючи вищесказане, хотілося б побажати новообраним членам ПК зробити відповідні сміливі кроки та піти геть від отаких профспілкових горе керманичів. Досить утримувати цих трутнів за наш рахунок, добре знаючи, що нічого доброго від них ми вже не дочекаємось !!!

    Насамкінець лише факти !

    За звітний період завдяки ПК ми придбали для працівників, окрім вищезгаданих кухонних обладнань, сучасний телевізор, новий холодильник, кондиціонер, спортінвентар, канцтовари, вітальні листівки тощо. Повірте, ми могли б придбати набагато більше, та нам не дозволяла цього зробити  голова міської профспілки.

     Ми, всупереч Кошевич Т.С.,  регулярно виділяли значні кошти на організацію вистав у театрі ім. П.К. Саксаганського, на матеріальні допомоги, на грошові винагороди, на квіткову продукцію, на придбання харчових продуктів, на поховання,на дитячі санпутівки, на лікування, на закупку новорічних подарунків, на участь у Всеукраїнських фестивалях ‘’Ліра Гіпократа’’ тощо.

    Гордістю роботи членів ПК є організація святкових заходів, приурочених не лише до професійних свят. Правдами і неправдами нам  вдавалося організувати екскурсійні поїздки в міста: Умань, Львів, Кам'янець-Подільський та Чернігів.

    Але найголовнішим нашим здобутком ми вважаємо  те,  що нам таки вдалося поміняти психологію колективу в позитивну сторону. Сьогодні ви вже не ті залякані та принижені працівники станції, якими були за часів правління Фещенко. Нині будь-хто будь-кому може не боячись поставити будь-які незручні запитання і не перейматися за свої конституційні права на працю, на вільне відстоювання власної позиції, на захист своєї честі та гідності. Здається нам вдалося об’єднати наш колектив, у що не вірилося ще 5 років тому.  Саме заради цього ми й погодилися працювати в ПК. І нині нам не соромно дивитися вам у вічі.   Можливо  не все виходило, як того хотілося б, але ми старались і працювали як могли. Можливо мало встигли, тоді щиро бажаємо новим членам  ПК зробити більше і краще за нас. А якщо з якихось причин не поталанить  зробити краще, то закликаємо тих, хто прийде після нас,  зберегти ті позитивні здобутки, які ми вибороли для колективу !!!

    Можливо ми когось скривдили, образили чи обійшли своєю увагою, то в такому разі я за всіх членів ПК приношу наші вибачення! Адже ми усвідомлювали, що всім добрим не можна бути. Як не крути, а бути членом ПК означає – бути завжди в чомусь винуватим. І ми це сприймали як належне.

    В свій час на нас виливали багато бруду ( в прямому і в переносному смислі ), аби дискредитувати нас перед колегами. І коли ми бачили скільки сил дехто витрачав на те, щоб нас принизити, то ставало зрозуміло, що ми все робили правильно. Разом з вами ми пройшли через такі випробування, що нині нас важко залякати. І якби я бачив чи відчув, що нічого не зможу зробити, то я про це чесно озвучив би в колективі, склав би свої повноваження голови ПК і працював би рядовим членом колективу. І щоби бути до кінця чесним з вами,  гадаю, що такий час настав.  Я не хочу поступово перетворюватися в подобу Кошевич Т.С. І тому не буду висуватися повторно на пост голови ПК. Нехай цю посаду займе більш достойний, молодший і перспективний !

   Дякую за увагу !

    4.02.2015 року.